У майбутньому парламенті можуть виявитися відразу 4 (чотири) представника славного закарпатського сімейства.
Будь-яка хоч би відносно тверезомисляча людина, починаючи писати про політичні процеси та їх результати на Закарпатті, обов’язково згадає про те, що вони завжди кардинальним чином відрізняються від областей, що знаходяться поруч Галичини і України як такої. І буде в чомусь мати рацію: не зважаючи на те, що область є найзахіднішою, з року в рік її жителі чомусь завжди більше, ніж галичани, віддавали голосів блокам «За Єду!», Віктору Януковичу, Партії регіонів та іншим провладним і проросійським політпроектам. Певним чином це може бути пов’язано з історичною специфікою регіону, жителі якого пережили безліч змін влади і на своїй шкурі відчули, що краще жити з нею в мирі. У політологічній тусовці цей «закарпатський феномен» уже давно став певним правилом, і його прийнято враховувати при складанні всіляких «карт округу», «психологічних портретів виборця» та іншої лабуди, якими штатні політтехнологи партій перед виборами звикли задурювати голови своїм господарям.
Проте останнім часом ця тенденція зазнала змін. Все почалося з того моменту, коли Віктор Ющенко призначив головою свого Секретаріату вихідця із Закарпаття Віктора Балогу. Саме після цього вплив пана Балоги, якому ніколи не давали спокійно спати сумнівні лаври його колишнього боса по СДПУ (о) Віктора Медведчука, певним чином зросла. Після зміни в результаті парламентських виборів 2007 року влади в Кабміні воно ще більше посилилося через те, що Балога став мало не головним тараном уряду Тимошенко з боку Банкової. «Балога – це я» – не втомлювався повторювати Віктор Ющенко членам своєї парламентської фракції, яких, за словами президента, він «на смітнику підібрав». Питання про те, де і, головне, чому Віктор Ющенко підібрав раніше нікому невідомого товарознавця, який, за твердженням обізнаних людей, створив свою бізнес-імперію на кримінальні гроші, «Обком» свідомо опускає – це тема для окремої розмови.
Як би там не було, але замість того, щоб бути вдячним Віктору Ющенку за довіру і виконувати головне його доручення, що полягає в створенні єдиної партії на базі парламентської фракції НУ-НС, президентський фаворит зайнявся прямо протилежним – створенням власного політичного проекту. Таким чином на світ божий з’явився ЄЦ – він же «Єдиний центр», який, незважаючи на бравурні заяви про «команду лідерів», підпорядковується лише одній людині. ЄЦ взялися «розвивати» по всій Україні славними методами СДПУ (о), проте істотних результатів, крім отримання Віктором Балогою тимчасового контролю над сімома депутатами Ради, це не дало. Що трапилося далі, всі знають: Балога зі скандалом залишає Секретаріат президента, зосередившись на розвитку партійного проекту в окремо взятій області. У країні тим часом відбувається зміна влади, через деякий час після якої Балога (багато в чому завдяки наявності декількох депутатів у парламенті) стає главою МНС при Вікторі Януковичі, який непередбачливо забув «кидок» Віктором Івановичем попереднього президента.
Між тим, розвиток проекту «ЄЦ» в окремо взятій області йшло не зовсім за тим сценарієм, за яким відбувається у більшості інших партій. Під час підготовки до місцевих виборів 2010 року функціонери партії не робили основний акцент на кампанії будівництва дитячих майданчиків, агітації за себе по телевізору і в газетах і навіть майже не роздавали гречку. Замість цього вони складали списки безробітних, пенсіонерів і бідних селян, яким перед виборами тупо роздали по 200 гривень з єдиним проханням – проголосувати за потрібну партію і за не менш потрібного кандидата за мажоритарним округом. Ніяких розписок не збиралося, ніяких зобов’язань від людей, яким дали гроші, також не вимагали – тільки просили. Результат такої «політтехнології» виявився приголомшуючим не тільки для працівників соціологічних служб, представників інших (як опозиційних, так і провладних) партій, а й для самого «Єдиного центру», придворні ЗМІ якого до виборів малювали партії відсотки набагато нижче: на виборах в обласну раду ЄЦ випередив Партію регіонів і зумів схилити останню до так званої широкої коаліції, однією з умов якої стало надання молодшому брату Віктора Балоги Івану посади голови облради. Представники ЄЦ також увійшли до районних рад, істотно потіснивши на мажоритарних округах тих же кандидатів від ПР, багато з яких були справді авторитетними людьми, вели якісні кампанії, регулярно зустрічалися з виборцями.
Окремим свідченням тотального і тупого підкупу стала перемога кандидата, підтримуваного ЄЦ, на виборах мера Ужгорода. Яким би не був попередній мер Сергій Ратушняк, якого вперше обрали мером в середині 90-х років минулого століття і переобирали кілька разів, перемога кандидата, якого відкрито підтримувала Мукачево (Віктор Балога в тих же 90-х зробив це місто форпостом свого просування у владу), ужгородців відверто шокувала. Варто також відзначити, що після місцевих виборів абсолютно всі (!) політичні гравці області заявили про масовий підкуп виборців на користь ЄЦ – однак далі декларацій справа не пішла.
Місцеві «регіонали» після такого приголомшливого «кидка» Віктора Балоги затаїли на нього образу, яка триває у вигляді «холодної війни» між облдержадміністрацією і облрадою донині. Хоча, за великим рахунком, ображатися їм варто було тільки на себе. Обласна виконавча влада мала всі можливості, включаючи можливості правоохоронних органів, щоб запобігти масовому підкупу виборців, адже сигнали про це звучали практично з самого початку кампанії. Чому «регіонали» цього не зробили і зробили висновки перед прийдешніми парламентськими виборами, залишається загадкою.
Тим часом, майбутня парламентська кампанія на Закарпатті вже зараз обіцяє бути цікавою. Протягом останнього півріччя в обласних ЗМІ час від часу фігурували численні «інсайди» про те, що, мовляв, ПР і ЄЦ домовилися про розподіл шести закарпатських мажоритарних округів порівну між двома партіями. При цьому називалися конкретні прізвища кандидатів, і навіть вказувалося на те, що ці самі прізвища «узгоджені в Адміністрації Президента». Губернатор області та за сумісництвом головний закарпатський «регіонал» Олександр Ледида перед Новим роком публічно підтвердив існування подібних домовленостей. Проте через кілька тижнів Віктор Балога здійснив черговий «кидок», заявивши, що він «ще ні з ким не домовлявся». Цим він виставив губернатора, якому, з одного боку, потрібно демонструвати перед закарпатцями свій авторитет, а з іншого – показувати Києву, що в області все під його контролем, в абсолютно ідіотському світі. Після цього закарпатським «регіоналам» не залишилося нічого іншого, як самим заявити, що вони ні з ким не збираються домовлятися і висунуть кандидатів на всіх шести округах. Одним словом, передвиборна кампанія в області стартувала.
Однак стартувала вона в нових реаліях, коли ЄЦ відточив свою технологію «роботи» з незаможними виборцями (у порівнянні з якою гречка «бабусям Черновецького» нагадує дитячий садок) і здобув досить серйозний адміністративний ресурс у керівництві обласної та районних рад. Крім того, майбутні парламентські вибори не можна вважати звичайними: на них, як би пафосно це не звучало, буде вирішуватися багатостраждальна «доля країни». При цьому соціологія показує, що при формуванні більшості важливий буде чи не кожен голос, і шість депутатів від Закарпаття стануть воістину «золотою акцією» для будь-якого політичного табору. При цьому варто відзначити, що особисто для Балоги майбутні вибори стануть останньою можливістю залишитися у владі і, як наслідок, зберегти і примножити свій бізнес.
Саме тому Віктор Балога, незважаючи на пряму заборону Президента балотуватися представникам виконавчої влади, недавно заявив, що збирається стати кандидатом по мукачівському округу. Справедливості ради варто сказати, що цей округ він «годує» так давно і рясно, що особливих зусиль для перемоги на ньому Віктору Івановичу докладати не варто. Але кого висувати на інших мажоритарних округах? Хто, в разі потрапляння в парламент, не зрадить високу партійну ідеологію «Єдиного центру», не спокуситься 500 тисячами доларів від нових Рибакових, хто не «прогнеться» під можливим пресингом правоохоронних органів? Відповідь на це питання придумали в XIX столітті мудрі сіцилійці, організувавши за принципом кровного споріднення злочинну організацію під назвою «Коза Ностра». Очевидно, приймаючи до уваги цей історичний досвід і наслідуючи свіжий приклад Віктора Януковича, який останнім часом розставляє кадри за принципом особистої відданості «сім’ї», Віктор Балога вирішив висунути по мажоритарних округах Закарпаття … рідних і двоюрідних братів! За інформацією з достовірних джерел, по Рахівському району буде балотуватися кузен Віктора Івановича, нинішній нардеп Василь Петьовка, по Берегівському – молодший брат глави МНС, голова облради Іван Балога, а по Хустському – їх молодший брат Павлик.
Незалежні спостерігачі з Закарпаття не втомлюються телеграфувати і подавати інші сигнали про те, що вже зараз по селах і містах багатостраждальної області ходять «гінці» від «Барви» (фірма – основа бізнес-імперії родини Балог) і складають списки охочих отримати вже не 200, а 500 (!) гривень за «правильне» голосування. Варто відзначити, що середня кількість голосів, відданих за мажоритарного кандидата із Закарпаття на останніх парламентських виборах, що проводилися за змішаною системою (2002 рік), складає близько 32 000. Таким чином, враховуючи збільшені ставки (з 200 до 500 гривень за голос), ціна одного округу для брата Балоги при повному підкупі складе 16 млн грн., Тобто 2000000 доларів. Зважаючи на те, як можна ці гроші «відбити» в парламенті за п’ять років, вкладення, погодьтеся, не такі вже й великі.
Таким чином на чотирьох закарпатських округах будуть балотуватися троє братів Балог – Віктор, Іван і Павло – а також примкнув до них двоюрідний брат Вася Петьовка. Оскільки запас братів в родині закінчився, діти ще не підросли, а дружин керівників бізнес- і кримінальних кланів на Закарпатті висувати в депутати якось не прийнято, «сім’я» задумалася про заповнення двох, що залишилися округів – Ужгородського та Свалявського (кожен з яких включає декілька районів). Очевидним фаворитом на ужгородському окрузі є екс-мер та колишній нардеп Сергій Ратушняк, з яким у Віктора Балоги давня ворожнеча, яка триває ще з часів «кривавих 90-х». І хоч на останніх виборах клану «Барви» вдалося «сколупнути» з посади непотоплюваного, сталося це не тільки через гроші. Просто Сергій Миколайович за десятки років настільки увірував у свою непереможність, що фактично не вів ніякої кампанії і не звертав уваги на тривожні симптоми. Якщо після поразки 2010-го Ратушняк зробив відповідні висновки, то не тільки Балозі, але і всім іншим, що хоча б трохи розуміється на специфіці місцевої політики, зрозуміло – перемогти екс-мера буде дуже складно. Саме тому Ужгородський округ для мукачівської «коза ностри» поки що залишається terra incognita. Іншими словами: якісного кандидата від Ужгорода Віктор Балога ще не підібрав.
Інша ситуація в останньому, що залишився закарпатському мажоритарному окрузі – Свалявському. На противагу нардепу-регіоналу Сергію Мошаку, що давно підгортає округ, представники «сім’ї» через брак відповідного близького родича вирішили висунути депутата однієї з райрад від ЄЦ, місцевого «авторитета» на прізвисько «Блюк». Якщо пан «Блюк» (прізвище його «Обком» не називає, щоб не злякати Федерацію футболу Україна), надзвичайно широко відомий в області в специфічних колах, таки вирішить балотуватися, то певну допомогу йому зможе надати не менш відомий в окрузі його рідний брат на прізвисько «Осел».
Як би там не було, а конфлікт ЄЦ і ПР на Закарпатті може зіграти (і зіграє) на руку окремим опозиційним або незалежним кандидатам. У тому ж Свалявському окрузі, де схльоснуться «Блюк» і «Осел» з одного боку і регіонал Сергій Мошак з іншого, свої сили будуть пробувати нинішні опозиційні нардепи – бютівець Олександр Кеменяш та нашоукраїнець Станіслав Аржевітін. Питання, хто все-таки виловить рибу у вигляді депутатського мандата в каламутній воді цього округу – це питання технологій, з якими, як показує практика, закарпатські політики не дружать.
Трохи інша ситуація в Рахівському окрузі, «закріпленому» Балогами за Василем Петьовкою – нещодавно можливість балотування там позначив нардеп Геннадій Москаль, однак остаточного рішення ще не прийняв. Незважаючи на те, що пан Москаль є вихідцем з Чернівецької області, на Закарпатті він залишив серйозний слід. Спочатку в тих же 90-х, коли під час перебування начальником обласної міліції «притиснув до нігтя» місцеву мукачівську братву. Потім в 2000-х, коли на посади губернатора серйозно перерозподілив фінансові та політичні ресурси тієї ж «Барви» на користь держави. Серед основних же негативів Петьовки – люта ненависть жителів Рахівського і Тячівського районів до всього, що пов’язано з фірмою «Барва».
Певні сюрпризи як представникам Балоги, так і «регіоналам» в області можуть піднести етнічні угорці, що компактно проживають на території округу, де зібралися балотуватися перший заступник голови обладміністрації Іван Бушко та Іван Балога. Угорці можуть підтримати будь-якого з них, але, скоріш за все, висунуть свого кандидата. Ним може стати або Міклош Ковач або Іштван Гайдош. Варто підкреслити, що обидва ці політики вже були нардепами і мають непоганий досвід проведення передвиборної боротьби.
Все вищесказане доводить, що передвиборна кампанія на Закарпатті не буде спокійною, і, враховуючи місцеві традиції, до області буде прикута увага всієї країни, як це вже було під час сумно знаменитих «мукачівських виборів». Ставки надто великі, і переможець отримає все. У тому числі і бізнес конкурента. Втім, «Обком» має інформацію про те, що в оточенні Віктора Балоги вже розроблений «план Б» на випадок невдачі. У разі програшу на виборах Віктор Іванович збирається шантажувати Януковича так званої «русинською проблемою», яку він останнім часом активно відроджує, а також випливаючими звідси загрозами сепаратизму області, яким нібито тільки він зможе запобігти. Проте це тема для іншого матеріалу і, як каже Віктор Федорович, іншої кримінальної справи.
Олександр Сало, ОБКОМ
Трибуна
